Психологічна скарбничка

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, -хворобливість і хвилювання.

2. Фізичні навантаження

Найкращим  способом зняття нервового напруження є  фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

10. Гра

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має  для першокласників,  оскільки це та діяльність, без  якої  дитина шести років  не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість  забезпечити  умови,  необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому  доцільно батькам  учнів першого класу  подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час.  Причому,  чим більший вибір ігор, тим  легше  розкрити  індивідуальні  можливості  й обдарування кожної  дитини, створити оптимальні умови для її  повноцінного розвитку. 

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей,  поведінку уявних персонажів, їх  ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми,  на чуттєвому рівні прилучається до культури  середовища,  що її оточує. Другий фактор, яким  зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей  у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості,   засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

10 головних помилок батьків, які провокують істерику в дітей

Дитячі істерики — дуже поширена проблема. Практично немає жодної родини, яка б так чи інакше не зіткнулася з подібними нападами у дитини. Ситуація болюча, і абсолютно всі хотіли б її уникнути.
Між іншим часто самі батьки власною поведінкою провокують виникнення істерик. Ви можете по-різному ставитися до дитячих істерик. Вони можуть:

• викликати у вас почуття безпорадності;
• викликати гостре почуття жалю і співчуття;
• дратувати;
• втомлювати;
• лякати.

Але абсолютно точно не можуть радувати.
І вже, звичайно, ви точно не хочете посприяти тому, щоб істерики стали звичайною справою у вашої дитини.
Між тим достатньо здійснити тільки одну з 10 помилок — і ймовірність того, що дитячі істерики увійдуть в життя вашої родини, буде дуже висока. А якщо вам трапиться допустити не одну, а кілька помилок — результат буде майже незворотним.
Які батьківські помилки призводять до дитячих істерик? Давайте розбиратися.

Помилка № 1: Дозволяти дитині все

Ну, звичайно, ви проти вседозволеності. Але зате цілком з розумінням ставитеся до її бажань. А бажання у неї настільки щирі і сильні, що не сповнити їх здається просто злочином.
Тому давайте виконаємо будь-яке бажання дитини! Виконання бажань — гарантія щастя і запорука впевненості в батьківській любові. А якщо бажання не дуже корисне і добре — нехай сам переконається у своїй неправоті. Чи не так?
Ні! Невірно!
Коли дитина не зустрічає ні найменшого опору своїм примхам, навіть випадковим, вона, як не дивно, не відчуває батьківського захисту. Адже виходить, дитина сама вирішує, що їй необхідно, а батьки лише виконавці її волі. Тягар такої відповідальності занадто важкий для маленької людини. І наслідком стануть нервозність і істерики.

Помилка № 2: Не дозволяти дитині нічого

Підхід, прямо протилежний попередньому. Можливо, до другої помилки ви прийдете, сповна випробувавши першу. Дитина маленька. Вона абсолютно не розуміє, що для неї краще і корисніше, тому її рішення з самого початку не можуть бути вірні. А значить, ви все вирішите за неї, а дитячі спроби зробити щось по-своєму припиніть на корені, навіть якщо мова йде про невинні речі.
— Хочеться червону сукню? Тобі не йде червоний колір, одягни синє.
— Не хочеш пити молоко після тарілки ситної каші? Молоко потрібно випити обов’язково, щоб були здорові зуби. І так у всьому.
Молоко, звичайно, корисне, а червоний колір дійсно може не личити дитині. Але, живучи в постійних обмеженнях, дитина рано чи пізно спробує розірвати задушливі рамки. Як? Найпростішим способом — скандалом. А якщо спроби не увінчаються успіхом, нервовий зрив забезпечений, і скандали знову гарантовані.

Помилка № 3: Бути непослідовними

Ми всі живі люди. Сьогодні у нас добре самопочуття, а завтра — не дуже. Сьогодні все вдається, а завтра — день не задався з ранку. Сьогодні все благополучно, а завтра — відбулися серйозні проблеми. Ми не роботи і не можемо вести себе завжди однаково.
Тому і з дитиною ми кожен день (а то і впродовж одного дня) поводимося по-різному: то ми терпимі й поблажливі, то вибухаємо за будь-якої дрібниці; то забороняємо зайві мультфільми, то зайняті і готові включити їх на весь вечір, аби дитина не приставала.
Так-так, ми не роботи — і дитина повинна це розуміти.
батьки повинні бути послідовними у своїх діях. Дитина не може вгадати, чому ви робите вчинки які суперечать один одному. Батьки — зразок поведінки для дитини. Вони формують її межі, установки, правила життя. А якщо зразок спотворений постійними змінами? Якщо правила постійно змінюються?
Значить, в житті дитини немає стабільності і ясності. Підсумок — істеричність.

Помилка № 4: Не дотримуватися режиму

Дитина не ходить в дитячий садок – і дивно дотримуватися строгого режиму. Або ходить, але сьогодні вихідний і завтра — теж, а післязавтра садок скасували з якоїсь причини. І взагалі режим — це нудні рамки, які роблять життя нецікавим.
Можливо, ви чудово обходитесь без режиму. Можливо, вам вдається виконувати всі необхідні справи і якісно відпочивати без чіткого графіка. Але дитина, не маючи чіткого режиму, разом з цим не має відчуття стабільності життя. Вона не розуміє, за якими законами існує її світ і чи є ці закони взагалі.
Крім того, без чіткого режиму харчування і сну швидко настає втома і фізичний дискомфорт.
А постійний психологічний і фізичний дискомфорт дитини тягне за собою неминучіі істерики.

Помилка № 5: Не обмежувати перегляд мультфільмів і гри на комп’ютері

Будь-яка дитина просто обожнює мультфільми! Готова дивитися їх коли завгодно і скільки завгодно. Чудово запам’ятовує сюжет, виділяє улюблених героїв. Те ж відбувається і з комп’ютерними іграми. Варто один раз запропонувати дитині таку розвагу — як вона готова грати годинами. Чим не розвиток? Начебто тут і пам’ять розвивається, і захоплення з’являються. Та й вам, що гріха таїти, дуже зручно, коли дитина зайнята, задоволена і до вас не пристає.
Тільки ось розвиток, який дають мультфільми і комп’ютерні ігри, — уявний. А шкода цілком конкретна. Будь-які мультфільми, а тим більше ігри як мінімум дуже впливають на процеси збудження, які і без того у дітей переважають над процесами гальмування.
А перезбуджена дитина буде шукати вихід зі свого стану. І знайде його в регулярних істериках.

Помилка № 6: Не карати дитину

Хіба можна карати дитину ?! Це жорстокість, ознака батьківської слабкості і пережиток минулого! Хочете покарати — карайте рівного собі дорослого, а не беззахисну дитину. Максимум, що батьки можуть дозволити собі по відношенню до дитини, — це показати їй своє невдоволення.
Вам близькі ці поширені сьогодні переконання? Покарання у вашій родині не прийнято?
Значить, ваша дитина не буде відчувати рамок дозволеного. І не тому, що вона така немудра, а тому, що ви їх не встановили. А без таких рамок дитині … страшно. Тому вона буде намагатися їх знайти.
І вдасться до постійних істерик так і до самої недозволеної поведінки. Може бути, так вдасться до вас достукатися?

Помилка № 7: Підкорятися дитячій істериці

Дитина чогось дуже хоче / не хоче і волає вже 15 хвилин. Вам її шкода? А може бути, ви перебуваєте не вдома і вам незручно перед оточуючими? Або ви просто втомилися від виснажливого плачу?
Як би там не було, ви не можете терпіти нескінченний крик — і виконуєте бажання дитини.
З цього моменту дитина починає розуміти: її крик сильніше вашої волі. І істерики вам забезпечені.

Помилка № 8: Кричати на дитину

Дитина виела вас з себе? Поганою поведінкою, незручністю, неакуратністю або горезвісною істерикою? І ви не просто розсердилися — ви в гніві закричали на неї.
Можливо, ваш крик буде цілком результативним, і дитина перестане робити те, чим вас розгнівала. Але таким чином ви даєте дитині хороший урок крику. Він неодмінно візьме з вас приклад.

Помилка № 9: Не стримувати негативні емоції

А якщо дитина ні при чому? Якщо просто ви одночасно обпеклися об плиту, розбили тарілку і наступили на хвіст коту? Або проспали на роботу. Або загубили ключі.
Ви тримаєте в собі негативні емоції або вихлюпуєте їх назовні? Чи можете ви в такі гострі і неприємні моменти почати голосно обурюватися, лаятися, кричати або плакати?
Дитина, звичайно, не засудить вас за істеричність. Але таку поведінку візьме собі на озброєння.

Помилка № 10: Не звертати уваги на дитину

У вас багато справ? Дуже багато? Звичайно, про дитину ви піклуєтеся — про її безпеку, здоров’я, зручність. Але хіба можна серед усіх турбот викроїти час на нескінченні дитячі ігри? І хіба вистачить сил на безперервну балаканину вашої дитини?
Ось і займайтеся своїми справами! А дитина нехай грається — сама. І говорити нехай продовжує: ви втомилися. Він звикне. І гратися навчиться сам, і говорити припинить. Але не дивуйтеся -  незрозуміло звідки взялися істерики. Ваша дитина ще сподівається відвернути вас від ваших справ до себе.
Всі помилки, про які ми говорили, дуже поширені. І ціна їх дуже висока. Результат вашої нестриманості, вседозволеності, непослідовності, надмірної суворості, надмірна зайнятість — це нервозність і істеричність вашої дитини.
У ваших силах уникнути таких сумних наслідків. Цінуйте, розумійте, поважайте і любіть своїх дітей. І нехай дитячі істерики ніколи не з’являться у вашому домі!

Заповіді толерантного підходу до виховання дітей

1. Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не стільки корекції поведінки дитини, як налагодженню довірливих стосунків з нею
2. Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини - їх слід аналізувати та розуміти.
3.  Ставте перед дитиною конкретні вимоги та чітко пояснюйте їй, чому в тій або іншій ситуації слід діяти так, а не інакше.
4. Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте, її помилки - це, насамперед, ваші помилки.
5. У вихованні не ставайте "над дитиною", а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.
6. Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами.Співчувайте їй під час розмови, ненав'язливо спрямовуйте на прийняття правильного рішення.
7. Хваліть дитину від душі, вірте в неї і довіряйте їй, а головне -любіть її лише за те, що вона дитина.
8. Пам'ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою -сьогоднішню із вчорашньою.
9. Пам'ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте й розвивається такою, якою її створив Господь. Повага - це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов - означає віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почут

 Ігри та вправи на зняття емоційної та фізичної напруги дошкільнят

Гра «Клейовий  дощик». Діти  стають  в  одну  лінію, ставлять  руки  на  пояс  один  одному  і  таким
«паровозиком» (який  склеївся  дощовими  крапельками) починають  рух. На  шляху  їм  зустрічаються  різні  перешкоди: необхідно  переступити  через  коробки, пройти  по  імпровізованому  мосту, обігнути  великі  валуни, проповзти  в  кільце.

Гра «Один, два, три – замри». Грає  весела  і  рухлива музика. Діти  стрибають  і  вільно  рухаються  в  такт  музиці. Раптово  музика  обривається, діти  завмирають  у  тих  позах, у  яких  їх  застала музична  перерва. Потім  через  1-1,5 хвилини  музика  знову  звучить  і  продовжується  гра.

Гра  «Кухарята». Усі  стають  у  коло – це  каструля. Зараз  будемо  готувати  суп (компот, вінегрет, салат). Кожний  придумує  чим  він буде (м’ясо, картопля, морква, сіль  і т.д.) ведучий  викрикує  по  черзі,  що  він  хоче  покласти  в  каструлю. Хто  взнав  себе, встрибує  в  коло, стрибнувши, бере  за  руки  попередніх. Гра  продовжується, поки  всі «компоненти» не  будуть  у  колі. У  результаті  виходить  смачне, красиве  блюдо.

Гра «Качка, качка. гусак». Учасники  гри  стають  у  коло. Ведучий – в  середині  кола. Він  ходить  по  колу, указує  рукою  і  промовляє: «Качка, качка, гусак». Гусак  зривається  з  місця, тікаючи  в  протилежну  від  ведучого  сторону. Завдання  обох – швидше  зайняти  звільнене  місце. Уся  складність  гри  у  тому, що  в  місці  зустрічі  ті, що  змагаються, повинні  взяти  один  одного  за  руки, зробити  реверанс, посміхнутися і  привітати  один  одного: «Добрий  ранок, добрий  день, добрий  вечір!», і  встигнути  зайняти  вільне  місце.

Гра «Дракон». Звучить  весела  музика. Діти  стають  один  за  одним  і  міцно  тримаються  за  плечі  один  одного. Перша  дитина – «голова  дракона», остання – «хвіст  дракона». «Голова дракона»  намагається  піймати «хвіст», а  той  вивертається  від  неї.

Гра «Доторкнися  до…». Усі  гравці  одягнені  по-різному. Ведучий  викрикує: «Доторкнися  до…синього!» Усі  повинні  миттєво  зорієнтува-тися,  знайти  в  учасників  у  одязі  щось синє і  доторкнутися до  цього  кольору. Кольори  періодично  міняються, хто  не  встиг – ведучий.

Ігри та вправи на розвиток емоційної 

сфери

Гра «Знайди  м`яч». Обирається  один  ведучий. Діти  сідають  в  ряд  лицем  до  нього. За  спинами  передається  невеликий  м’ячик  або  інший  предмет. По  виразу  обличчя  та  пози  ведучий  повинен  вгадати,  у  кого  м’ячик. Передача  м’яча  припиняється  після  сигналу.

Гра «Мімічна  гімнастика». Дитині  пропонується  виконати  ряд  вправ  для  мімічних  м`язів  обличчя. Наморщити  чоло, підняти  брови (подив). Розслабитися. Залишити  чоло  гладким   протягом  однієї  хвилини. Зсунути  брови, нахмуритися (серджуся). Розслабити-ся. Повністю  розслабити  брови, закотити  очі (а  мені  все одно – байдужість). Розширити  очі, рот  відкритий, руки  стиснуті  в  кулаки, все  тіло  напружене ( страх, жах). Розслабитися. Розсла-бити  повіки, чоло, щоки ( лінь, хочеться  дрімати). Розширити  ніздрі, зморщити  ніс (огида, вдихаю  неприємний  запах). Роз-слабитися. Стиснути  губи, примружити  очі ( презирство). Розслабитися. Посміхнутися, підморгнути (весело, ось  я  який!).

Гра «Чарівний  мішечок». Перед  грою  потрібно  обговорити  з  дитиною який  у  неї  настрій, що  вона  відчуває,  може  ображена на  когось. Далі  дитині  пропонують  скласти  у  чарівний  мішечок  всі  негативні  емоції: злість, образу, сум. Цей  мішечок  з  усім  поганим, що  в  ньому  єсть, викидається. Можна  запропонувати  дитині  самій  викинути  мішечок. Добре, якщо  дорослий  теж  покладе  в  цей  мішечок  свої  негативні  емоції. Можна  використати  ще  один  «чарівний»  мішечок,  з  якого  дитина  дістане  ті  позитивні  емоції,  які  вона  хоче.

Гра «Малюємо  емоції  пальцями». Дитині  пропонується  намалювати  свої  емоції  пальцями. Для  цього  потрібно  використовувати  баночки  з  гуашевою  фарбою. Можна  намалювати  свій  настрій  за  допомогою  пальців.

Гра «Різнокольорова  вода». Дитині  пропонується розфарбувати  воду  в  різні  кольори. Запитайте  в  дитини, як  зробити  «сердиту  воду», «добру», «веселу». Можна  розфарбовувати  воду  в  найрізноманітніші  настрої. Покажіть  дитині, як  можна  за  допомогою  однієї  і  тієї  ж  фарби  отримати  різні  відтінки  і  як  при  цьому  зміниться  «настрій» води. Наприклад, чорна  вода була  «сердитою», а  сіра  стала  вже  «задумливою».

Вправа «Тренуємо  емоції». Запропонуйте дітям  насупитися,  як:

• осіння  хмара, розлютована  людина, зла  чарівниця,

Посміхнутися, як: кіт  на  сонечку, саме  сонце, Буратіно, хитра  лисиця, радісна  дитина, начебто  вони  побачили  диво

Позлитися, як: дитина, у  якої забрали  морозиво, два  барани  на  мосту, людина, яку  вдарили

Злякатися, як: дитина, що  загубилася  в  лісі, заєць, що  побачив  вовка, кошеня, на  якого  гавкає  собака

Виразити  втому, як: тато  після  роботи, людина, що  підняла  щось  важке, мураха, що  тягне  велику  муху

Зобразити: туриста, що  зняв  важкий  рюкзак, дитину, що  багато  потрудилася, але  допомогла  мамі, стомленого  воїна  після  перемоги.

Вправа «Через  скло». Дітям пропонується  сказати  що-небудь  один  одному  жестами, уявивши, що  вони  відділені  один  від  одного  склом, крізь  яке  не  проникають  звуки. Тему  для  розмови  дитині  можна  запропонувати, наприклад: «Ти  забув  надягти  шапку, а  на  вулиці  дуже  холодно», або «Принеси  мені  склянку  води, я  хочу  пити», або  дитина  сама  придумає  своє  повідомлення.

Вправа «Живі  картинки». Розглядання  ілюстрацій  до  художній  творів  супровод-жується  аналізом  немовних  засобів  виразності. Після  розглядання  діти  вправляються  у  наслідуванні   зображеним  емоційним  станом  героїв, вираженим  зазначеними  засобами. На  початковому  етапі  вихователь  дає  зразок  використання  цих  засобів. Варіанти:

1. «Зроби, як я» («Повтори  за  мною», «Покажи, як  я»), педагог  показує  різні способи  вираження  емоцій  персонажів  за  допомогою  немовних  засобів  виразності. Діти  повторюють  за ним.
2. Від  імені  будь-якого  персонажа  діти  виконують  різні  завдання: піймаємо  метелика, підкрадемося  до  будиночка.